Маєте доступ до Iнтернет i бажаєте отримати вищу освіту у престижному університеті?

1. Про утворення Реєстру комп'ютерних програм.
2. Про створення Координаційної ради з розвитку системи дистанційного навчання при Міністерстві освіти і науки.
3. Про затвердження Положення про дистанційне навчання.
4. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

Про затвердження Положення
про дистанційне навчання

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2003 року N 1494 "Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки" та з метою забезпечення організації навчального процесу за дистанційною формою навчання, наказую:

Затвердити Положення про дистанційне навчання, що додається.

Міністр

В.Г.Кремень

Затверджено
Наказ Міністерства освіти і науки України
21.01.2004 №40

ПОЛОЖЕННЯ
про дистанційне навчання

1. Загальні положення

1.1. Положення про дистанційне навчання (далі – Положення) розроблене на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2003 №1494 “Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки”.

1.2. Дистанційне навчання в Україні реалізується через систему дистанційного навчання (СДН), яка є частиною системи освіти України, з нормативно-правовою базою, організаційно оформленою структурою, кадровим, системотехнічним, матеріально-технічним та фінансовим забезпеченням, що реалізує дистанційне навчання на рівнях загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, а також самоосвіти.

1.3. Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

У процесі дистанційного навчання використовуються дистанційні курси – інформаційні продукти, які є достатніми для навчання за окремими навчальними дисциплінами.

2. Структура і функції системи дистанційного навчання

2.1. СДН включає в себе координаційну раду з розвитку дистанційного навчання при Міністерстві освіти і науки (далі – Координаційна рада), комісії при Координаційній раді за окремими напрямами забезпечення розвитку СДН, головний, регіональні, базові та локальні центри СДН, банк атестованих дистанційних курсів, які об’єднані між собою спеціалізованими інформаційно-комунікаційними мережами.

2.2. Координаційна рада є дорадчим органом при Міністерстві освіти і науки України, який забезпечує координацію робіт з формування і реалізації державної політики щодо розвитку СДН.

2.3. Комісії при Координаційній раді є окремими організаційними структурами при Координаційній раді, що вирішують питання розвитку СДН за такими основними напрямами:

• нормативно-правового і організаційного забезпечення;
• науково-методичного забезпечення;
• системотехнічного забезпечення та стандартизації дистанційного навчання;
• матеріально-технічного забезпечення;
• кадрового забезпечення;
• моніторингу якості, експертизи і сертифікації дистанційного навчання (експертна комісія).

2.4. Головний центр СДН забезпечує:

поточну координацію робіт з розвитку СДН, зокрема з розроблення нормативно-правових документів щодо діяльності СДН, наукових основ дистанційного навчання, у тому числі технологій дистанційного навчання і його науково-методичного, системотехнічного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення, а також розроблення критеріїв, засобів і систем контролю якості дистанційного навчання;

здійснення освітньої діяльності за технологіями дистанційного навчання, у тому числі за спеціальностями, для яких дистанційні курси розроблені різними навчальними закладами;

апробацію нових дистанційних курсів, що пропонуються різними розробниками, в умовах реального навчального процесу;

консультаційну підтримку діяльності навчальних закладів, установ та організацій щодо розроблення і впровадження ними в освітній процес технологій дистанційного навчання або їх окремих елементів;

участь у міжнародному співробітництві у сфері дистанційного навчання.

2.5. егіональні центри СДН є структурними підрозділами провідних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації в обласних центрах України, що здійснюють навчання за дистанційною формою у межах структури СДН, особливістю діяльності яких є телекомунікаційна і організаційна підтримка інших центрів СДН регіону та сприяння впровадженню технологій дистанційного навчання в них.

Регіональні центри СДН забезпечують:

• розроблення дистанційних курсів та участь у створенні банку атестованих дистанційних курсів;
• перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів з технологій дистанційного навчання на регіональному рівні;
• апробацію та впровадження новітніх методик організації навчального процесу за дистанційною формою та технологій дистанційного навчання;
• здійснення освітньої діяльності за технологіями дистанційного навчання, у тому числі проведення підсумкового контролю осіб, що навчаються дистанційно в інших навчальних закладах;
• надання доступу до освітньо-інформаційних ресурсів базовим і локальним центрам та іншим навчальним закладам і організаціям регіону, а також окремим фізичним особам;
• об’єднання зусиль навчальних закладів регіону для забезпечення розвитку дистанційного навчання за всіма напрямами та освітніми рівнями;
• співпрацю з органами місцевого самоврядування з метою задоволення регіональних потреб у підготовці, перепідготовці та (або) розширенні профілю (підвищенні кваліфікації) кадрів;
• участь у міжнародному співробітництві у сфері дистанційного навчання.

2.6. Базові центри СДН є структурними підрозділами провідних за одним чи декількома напрямами підготовки навчальних закладів будь-якої галузевої належності, що здійснюють навчання за дистанційною формою у межах структури СДН, особливістю діяльності якого є розроблення та впровадження дидактичного та науково-методичного забезпечення дистанційного навчання за цими напрямами.

Базові центри СДН забезпечують:

• розроблення дидактичного та методичного забезпечення дистанційних курсів, а також створення цих курсів за визначеними напрямами підготовки;
• розроблення дистанційних курсів за базовими напрямами підготовки;
• апробацію та впровадження технологій дистанційного навчання у освітній процес за базовими напрямами підготовки;
• здійснення освітньої діяльності за технологіями дистанційного навчання;
• участь у створенні банку атестованих дистанційних курсів відповідного напряму (напрямів) підготовки;
• участь у міжнародному співробітництві у сфері дистанційного навчання.

2.7. Локальні центри СДН є структурними підрозділами навчальних закладів будь-якої галузевої належності, що здійснюють навчання за дистанційною формою у межах структури СДН.

Локальні центри СДН забезпечують:

• апробацію та впровадження в навчальний процес новітніх методик організації та технологій дистанційного навчання;
• розроблення дистанційних курсів;
• дистанційне навчання за атестованими дистанційними курсами;
• участь у міжнародному співробітництві у сфері дистанційного навчання.

2.8. Банк атестованих дистанційних курсів СДН (далі – БАДК) є розподіленим інформаційним ресурсом, який може бути розташований на серверах центрів СДН з централізованою системою віртуального керування ним та захисту від несанкціонованого доступу і копіювання інформації.

Атестація дистанційних курсів здійснюється експертною комісією при Координаційній раді у порядку, що визначається Міністерством освіти і науки, за поданням авторів дистанційних курсів чи осіб, які репрезентують їхні інтереси.

2.9. Базовою телекомунікаційною мережею СДН, що забезпечує реалізацію дистанційної форми навчання, є українська телекомунікаційна мережа закладів освіти і науки (мережа URAN), яка забезпечує для навчальних закладів та наукових установ України якісний високошвидкісний обмін інформацією та повноцінний доступ до глобальної мережі Інтернет.

Навчальні заклади та організації для здійснення дистанційного навчання, у разі необхідності, можуть створювати та використовувати власні корпоративні або інші телекомунікаційні мережі.

3. Управління системою дистанційного навчання

3.1. Управління СДН здійснюється:

• Координаційною радою;
• Міністерством освіти і науки;
• керівниками навчальних закладів, що створили у своїх навчальних закладах центри СДН певного рівня.

В управлінні СДН можуть брати участь інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні навчальні заклади з дистанційною формою навчання, в першу чергу, через їхню участь у роботі Координаційної ради.

3.2. Координаційна рада забезпечує координацію дій Міністерства освіти і науки та інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні навчальні заклади, щодо:

• формування нормативно-правової бази СДН, включаючи розроблення нормативних документів, які враховують специфіку підготовки фахівців для різних галузей;
• формування стратегічних напрямів розвитку дистанційного навчання з урахуванням тенденцій науково-технічного прогресу та світових досягнень у цій сфері;
• розроблення критеріїв та вимог до навчальних закладів щодо надання їм статусу центрів СДН певного рівня;
• розроблення механізмів взаємодії центрів СДН щодо спільного використання ними інформаційно-комунікаційних мереж та організації дистанційного навчання за дистанційними курсами, у тому числі й за такими, що розроблені різними навчальними закладами;
• розроблення науково-методичного забезпечення СДН та стандартів на технології дистанційного навчання;
• проведення науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів, що стосуються проблем дистанційного навчання;
• створення і функціонування постійно діючої системи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів з технологій дистанційного навчання, а також сертифікації експертів СДН;
• роботи створених комісій;
• популяризації дистанційного навчання в Україні.

3.3. Міністерство освіти і науки України:

• здійснює загальний контроль якості дистанційного навчання;
• здійснює аналітично-прогнозну діяльність у сфері дистанційного навчання;
• бере участь у формуванні державної політики у сфері дистанційного навчання;
• формує нормативно-правову базу СДН;
• розробляє програми розвитку дистанційного навчання;
• сприяє інтеграції національної системи дистанційного навчання у світову освітню систему;
• разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування забезпечує еалізацію державної політики щодо розвитку СДН і здійснює контроль за її втіленням, дотриманням нормативно-правових актів щодо дистанційної форми навчання у всіх навчальних закладах незалежно від їхньої форми власності та підпорядкування.

3.4. Керівники навчальних закладів:

• приймають рішення щодо входження навчального закладу до складу СДН та забезпечують проведення необхідних заходів, які дають право навчальному закладу вести дистанційне навчання за обраними напрямами (спеціальностями);
• забезпечують підготовку персоналу для впровадження дистанційної форми навчання;
• забезпечують подання на атестацію розроблюваних навчальним закладом дистанційних курсів;
• забезпечують науково-методичну, системотехнічну та матеріально-технічну підтримку дистанційного навчання;
• здійснюють контроль за якістю дистанційного навчання.

4. Стандарти у дистанційному навчанні

4.1. Дистанційна форма навчання базується на державних стандартах вищої, професійно-технічної та загальної середньої освіти і технологіях дистанційного навчання.

4.2. Стандарти на технології дистанційного навчання та рекомендації щодо їх впровадження розробляються комісією при Координаційній раді з питань системотехнічного забезпечення та стандартизації дистанційного навчання.

5. Організаційні засади системи дистанційного навчання

5.1. Основні організаційні структури СДН формуються Координаційною радою, створюються і діють на підставі відповідних Положень про них, які затверджуються Міністерством освіти і науки.

5.2. До складу створених при Координаційній раді комісій входять висококваліфіковані фахівці навчальних закладів, наукових, науково-методичних установ та організацій, що здійснюють свою діяльність у освітній або (та) інформаційно-комунікаційній сфері та мають необхідну теоретичну і практичну підготовку з технологій дистанційного навчання.

Чисельність і кадровий склад комісій визначаються і затверджуються Координаційною радою.

5.3. Навчальні заклади всіх рівнів освіти будь-яких організаційно-правових форм власності та підпорядкування можуть створювати центри СДН відповідного рівня після проходження ними експертизи у експертній комісії при Координаційній раді у порядку, що визначається Міністерством освіти і науки.

5.4. Усі центри СДН, крім локальних, можуть мати розгалужену структуру і включати до свого складу не тільки підрозділи (лабораторії) власного навчального закладу, але й інших навчальних закладів, у тому числі за кордоном, на підставі відповідних угод згідно з чинним законодавством.

5.5. Навчальні заклади іноземних держав можуть створювати власні центри дистанційного навчання на базі навчальних закладів України тільки з дозволу Міністерства освіти і науки за наявності позитивного висновку Координаційної ради.

5.6. Створення, поповнення та користування інформаційними ресурсами банку атестованих дистанційних курсів здійснюються як юридичними, так і фізичними особами на договірних засадах.

Усі дистанційні курси, які приймаються до банку атестованих дистанційних курсів, попередньо проходять обов’язкову процедуру атестації у порядку, що визначається Міністерством освіти і науки.

Функціонування банку атестованих дистанційних курсів здійснюється при повному збереженні авторських і майнових прав на дистанційні курси та забезпеченні авторського нагляду за їхнім використанням.

5.7. Навчальні заклади з метою апробації дистанційної форми навчання або розроблюваних дистанційних курсів можуть самостійно організовувати дистанційне навчання з будь-яких навчальних дисциплін.

5.8. СДН забезпечує гарантовану якість дистанційного навчання за рахунок:

• включення до СДН центрів дистанційного навчання лише тих навчальних закладів, які відповідають усім вимогам та стандартам щодо забезпечення дистанційної форми навчання;
• використання у навчальному процесі атестованих дистанційних курсів;
• проведення періодичного моніторингу якості дистанційного навчання в центрах СДН.

6. Особливості організації навчального процесу за дистанційною формою навчання

6.1. Учасники навчального процесу

6.1.1. Учасниками навчального процесу, що відбувається за дистанційною формою навчання, є:

• працівники навчальних закладів, що забезпечують навчальний процес, у тому числі педагогічні або науково-педагогічні працівники (викладачі, вихователі, вчителі, майстри та інструктори виробничого навчання, методисти, практичні та соціальні психологи тощо, далі за текстом – викладачі), а також адміністративно-управлінський, інженерно-технічний та допоміжний персонал (системні адміністратори, програмісти та інші фахівці з інформаційних технологій, адміністратори дистанційного навчання, інженерно-технічні працівники, методисти, лаборанти тощо, далі за текстом – персонал);
• особи, що навчаються (студенти, учні, слухачі тощо, далі за текстом – студенти, учні).

6.1.2. Взаємовідносини між учасниками навчального процесу за дистанційною формою навчання регулюються відповідними договорами.

У разі виникнення спорів між учасниками дистанційного навчання щодо якості чи організації навчального процесу всі суперечності щодо сутності спорів роз'вязуються Координаційною радою.

Якщо сторони не дійшли згоди після розгляду спірних питань у Координаційній раді, то вони мають право відстоювати свої інтереси у судових інстанціях згідно з чинним законодавством.

6.1.3. Працівники навчальних закладів, що забезпечують навчальний процес за дистанційною формою навчання, повинні мати необхідний кваліфікаційний рівень з технологій дистанційного навчання та відповідні документи, що це підтверджують.

6.1.4. Штатна чисельність працівників навчальних закладів, які забезпечують навчальний процес, обсяг часу, що відведений викладачам для проведення навчальних занять кожного виду, визначаються відповідними нормативами, що затверджуються Міністерством освіти і науки.

6.1.5. Робочий час педагогічних та науково-педагогічних працівників, що забезпечують дистанційне навчання, для виконання навчальних, методичних, наукових, організаційних та інших робіт у поточному навчальному році, не повинен перевищувати річний робочий час, що визначений Кодексом законів України про працю.

Враховуючи підвищену складність підготовки методичного та дидактичного забезпечення дистанційних курсів у порівнянні з підготовкою методичних матеріалів для інших форм навчання, керівникам навчальних закладів дозволяється перерозподіляти робочий час між методичними та навчальними роботами у бік зменшення останніх у порядку, що визначається Міністерством освіти і науки.

6.1.6. Навчатися у навчальних закладах за дистанційною формою навчання або за дистанційною, що поєднана з іншими формами, мають право громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства відповідно до чинного законодавства та міжнародних угод.

Умови приймання на навчання за дистанційною формою визначаються Міністерством освіти і науки України.

6.1.7. Термін навчання за дистанційною формою визначається державними стандартами освіти та індивідуальними навчальними планами, які розробляються навчальними закладами з урахуванням реальних можливостей виконання навчальних, навчально-виробничих та освітньо-професійних програм у певні строки.

6.1.8. Випускникам навчального закладу, що успішно закінчили повний курс навчання за дистанційною або поєднаною з дистанційною формою навчання і пройшли державну атестацію, видаються відповідні документи державного зразка про освіту.

Студенти (учні), які успішно закінчили навчання за окремими дистанційними курсами, одержують кваліфікаційний документ (сертифікат) відповідного навчального закладу.

6.1.9. Перелік напрямів, спеціальностей та навчальних дисциплін, за якими допускається підготовка за дистанційною формою навчання, встановлюється Міністерством освіти і науки.

6.1.10. Перелік навчальних дисциплін та форм організації навчання, за якими може бути забезпечене дистанційне навчання або використання його елементів, визначає навчальний заклад.

6.2. Особливості організації навчального процесу у вищих навчальних закладах

6.2.1. Навчальний процес дистанційного навчання у вищих навчальних закладах організовується на підставі навчальних планів, що розроблені на основі галузевих стандартів вищої освіти, за умови виконання вимог до всіх елементів технологій дистанційного навчання.

6.2.2. Навчальний процес за дистанційною формою у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах:

• навчальні заняття;
• виконання проектних завдань;
• практична підготовка;
• контрольні заходи.

6.2.3. Основними видами навчальних занять при дистанційному навчанні у вищих навчальних закладах є: самостійне вивчення навчального матеріалу дистанційного курсу, лекція, консультація, семінар, дискусія, практичне заняття, лабораторне заняття.

6.2.4. Самостійне вивчення передбачає використання навчальних матеріалів дистанційних курсів, які студенти одержують через Інтернет (інтранет, корпоративну мережу) та/або на магнітному носії (CD-ROM).

Вимоги щодо самостійного вивчення навчального матеріалу конкретної дисципліни визначаються навчальною програмою дисципліни, методичними вказівками, інструкціями і завданнями, що містяться у дистанційному курсі.

6.2.5. Лекція – один із видів навчального заняття у дистанційному навчанні, на якому студенти отримують аудіовізуальну інформацію лекційного матеріалу через засоби телекомунікаційного зв'язку як у синхронному режимі, коли студенти можуть отримувати інформацію від лектора і ставити йому запитання у реальному вимірі часу, так і в асинхронному, коли студенти отримують аудіовізуальний запис лекційного матеріалу.

6.2.6. Консультація – це елемент навчального процесу, за яким студенти дистанційно отримують відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

6.2.7. Семінар – це навчальне заняття, що заплановане програмою навчання, під час якого відбувається обговорення вивченої теми, до якого студенти готують тези виступів на підставі виконаних завдань.

6.2.8. Дискусія – це навчальне заняття, проведення якого визначається викладачем у зв'язку з необхідністю вирішення поточної проблеми, що виникла у студентів у ході навчання, шляхом обговорення її студентами з викладачем та між собою.

6.2.9. Семінар і дискусія проводяться дистанційно у синхронному режимі (в реальному часі) з використанням телекомунікаційної мережі.

6.2.10. Практичне заняття – це навчальне заняття, під час якого відбувається детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формуються вміння і навички їхнього практичного застосування шляхом індивідуального виконання ними завдань, що сформульовані у дистанційному курсі.

Практичні заняття виконуються дистанційно, результати надсилаються викладачеві електронною поштою.

6.2.11. Лабораторне заняття – форма навчального заняття, яке передбачає, що студенти особисто проводять натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень конкретної навчальної дисципліни, набувають практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, вимірювальною апаратурою, обчислювальною технікою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

6.2.12. Лабораторні заняття в залежності від напряму (спеціальності) підготовки, рівня матеріально-технічної оснащеності реальних лабораторій, можливостей створення і використання віртуальних лабораторій можуть провадитись у формі одного з таких варіантів:

• очно у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях;
• дистанційно з використанням відповідних моделювальних програм (емуляторів), віртуальних лабораторій;
• за змішаною формою (частина – за першим, а частина – за другим варіантами).

6.2.13. Перелік дисциплін, за якими не допускається дистанційне виконання лабораторних робіт, визначає вищий навчальний заклад.

6.2.14. Виконання проектних завдань у дистанційному навчанні передбачає розроблення курсових та дипломного проектів (робіт), які виконуються студентами самостійно з наданням можливості консультування з керівниками проектів та консультантами через електронну пошту або очно.

6.2.15. Проекти (роботи) оформлюються студентами на паперовому носії та в електронному вигляді, надсилаються до навчального закладу поштою і електронною поштою або подаються особисто, де розглядаються у встановленому порядку.

6.2.16. Захист проектів (робіт) відбувається очно (а у разі створення правових і організаційних умов та інформаційно-технологічних засобів, що забезпечують гарантований рівень аутентифікації студентів, – дистанційно) перед відповідними комісіями за участю керівника проекту.

6.2.17. Проекти (роботи) зберігаються у спеціальних архівах на паперовому носії та в електронній формі на магнітному носії (на дискетах чи CD-ROM) протягом визначеного терміну: курсові – протягом 1 року, дипломні – 5 років.

6.2.18. Практична підготовка студентів здійснюється у формі реальної професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом вищого навчального закладу.

6.2.19. Студенти дистанційної форми навчання, які працюють за обраним у вищому навчальному закладі фахом, звільняються від проходження практичної підготовки.

6.2.20. Контрольні заходи у студентів дистанційної форми навчання передбачають самоконтроль, вхідний, поточний, рубіжний та підсумковий контроль.

6.2.21. Самоконтроль є первинною формою контролю знань студентів, який обов'язково забезпечується структурою та організацією будь-якого дистанційного курсу.

6.2.22. Основною формою вхідного, поточного та рубіжного контролю є тестування. Крім того поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних, семінарських занять та дискусій.

6.2.23. Оцінювання результатів тестування, практичних та лабораторних робіт відбувається дистанційно у двох режимах: автоматизовано та безпосередньо викладачем.

6.2.24. Іспити та заліки складаються студентами в період екзаменаційних сесій або за індивідуальним графіком, який затверджується вищим навчальним закладом.

6.2.25. До розроблення і впровадження механізму аутентифікації учасників процесу дистанційного навчання іспити та заліки складаються очно або дистанційно у присутності відповідальної особи чи комісії, які матимуть повноваження щодо ідентифікації особи студента.

6.2.26. Результати поточного та семестрового контролю (іспитів та диференційованих заліків) оцінюються у порядку, що визначається Міністерством освіти і науки.

6.2.27. Результати семестрового контролю зберігаються в електронному вигляді та дублюються на паперових носіях.

6.3. Особливості організації навчального (навчально-виробничого) процесу у професійно-технічних навчальних закладах

6.3.1. У професійно-технічних навчальних закладах навчальний процес організовується з використанням технологій дистанційного навчання на підставі адаптованих до дистанційної форми навчання навчальних планів первинної професійної підготовки, перепідготовки або підвищення робітничої кваліфікації, а також навчальних програм з навчальних предметів та професійно-теоретичної підготовки.

6.3.2. За технологіями дистанційного навчання у професійно-технічному навчальному закладі здійснюються такі види підготовки: природничо-математична, гуманітарна, загально-технічна, професійно-теоретична.

6.3.3. Професійно-практична підготовка здійснюється очно у вигляді виробничого навчання, виробничої, переддипломної (передвипускної) практики і проводиться у навчально-виробничих майстернях, на полігонах, тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві та в сфері послуг (крім випадків, що передбачені для підготовки осіб з особливими потребами).

6.4. Особливості організації навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах

6.4.1. У загальноосвітніх навчальних закладах навчальний процес за дистанційною формою організовується відповідно до існуючих робочих навчальних планів за умови їхньої адаптації до дистанційної форми навчання.

6.4.2. До розроблення та прийняття необхідної для впровадження дистанційної форми навчання нормативно-правової бази загальноосвітні навчальні заклади можуть застосовувати у навчально-виховному процесі елементи технологій дистанційного навчання або навчання за атестованими дистанційними курсами для окремих дисциплін.

6.4.3. При створенні відповідної нормативно-правової бази загальноосвітні навчальні заклади можуть запроваджувати навчання, поєднуючи дистанційну форму з іншими, а в окремих випадках, наприклад для обдарованих дітей або дітей з особливими потребами, – повністю за дистанційною формою навчання.

7. Забезпечення дистанційного навчання

7.1. Забезпечення дистанційного навчання включає такі складові:

• науково-методичне забезпечення;
• кадрове забезпечення;
• системотехнічне забезпечення;
• матеріально-технічне забезпечення.

7.2. Науково-методичне забезпечення дистанційного навчання розробляють навчальні заклади, які мають центри СДН відповідного рівня – головний, регіональні та базові центри СДН, а також науково-методичні установи та організації, що підпорядковані Міністерству освіти і науки, Академії педагогічних наук та іншим центральним органам виконавчої влади.

7.3. Науково-методичне забезпечення включає:

• наукові основи дистанційного навчання для всіх освітніх рівнів та напрямів підготовки, перепідготовки та (або) розширення профілю (підвищення кваліфікації);
• критерії, засоби і системи контролю якості дистанційного навчання;
• єдині вимоги до навчальних планів, програм і нормативів дистанційного навчання, які відповідають державним стандартам освіти;
• дидактичне та методичне забезпечення дистанційних курсів;
• методики розроблення, апробації та впровадження дистанційних курсів;
• науково-методичні основи функціонування банку атестованих дистанційних курсів.

7.4. Кадрове забезпечення дистанційного навчання реалізується постійно діючою системою перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів з технологій дистанційного навчання таких категорій фахівців:

• педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів;
• фахівців з інформаційно-комунікаційних технологій – інженерів, програмістів, системних адміністраторів дистанційного навчання;
• менеджерів дистанційного навчання;
• методистів дистанційного навчання;
• експертів дистанційного навчання.

Механізм створення та функціонування постійно діючої системи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів з технологій дистанційного навчання і методичне забезпечення для неї розробляється під керівництвом Координаційної ради.

Перелік центрів СДН, що проводять навчання і видають відповідні документи про підвищення кваліфікації з дистанційного навчання, визначає Міністерство освіти і науки України за рекомендацією Координаційної ради.

Усі фахівці, що забезпечують дистанційне навчання, повинні бути атестованими і мати відповідні документи, які підтверджують їхній кваліфікаційний рівень з дистанційного навчання.

Навчальні заклади всіх рівнів забезпечують підвищення кваліфікації своїх працівників, які задіяні у дистанційному навчанні, не рідше одного разу на три роки.

7.5. Системотехнічне забезпечення СДН включає в себе:

• апаратне забезпечення;
• телекомунікаційне забезпечення;
• програмне забезпечення;
• інформаційне забезпечення.

7.5.1. До апаратного забезпечення належать:

• сервери для розміщення дистанційних курсів, WEB-сайтів та відповідних сервісних служб;
• робочі станції для викладачів та персоналу, які забезпечують процес дистанційного навчання, а також студентів і учнів, що навчаються дистанційно;
• мережне обладнання для об’єднання серверів та робочих станцій у єдину локальну систему та їхнього підключення до Інтернет (інтранет).

7.5.2. Телекомунікаційне забезпечення складається з:

• телекомунікаційного обладнання, що забезпечує об'єднання мереж, які задіяні у дистанційному навчанні;
• телекомунікаційного обладнання, що забезпечує необхідну якість та пропускну здатність каналів зв'язку для інтерактивної взаємодії учасників навчального процесу та їхнього доступу до інформаційних ресурсів, що є як у межах СДН, так і в інших інформаційних джерелах, у тому числі мережі Інтернет.

7.5.3. Програмне забезпечення СДН включає:

• системне програмне забезпечення для підтримки роботи серверів і робочих станцій;
• прикладне програмне забезпечення для підтримки WEB-сайтів та інформаційних ресурсів;
• прикладне програмне забезпечення для підтримки функцій дистанційного навчання, що забезпечують загальну підтримку та адміністрування процесу дистанційного навчання;
• прикладне програмне забезпечення для викладачів, студентів і учнів, за допомогою якого реалізуються конкретні рішення організації та ведення навчального процесу у дистанційній формі;
• прикладне програмне забезпечення для створення навчальних матеріалів дистанційних курсів (редактори тексту, графіки, відео, звуку, анімаційні пакети тощо);
• інше програмне забезпечення, що рекомендується або розповсюджується навчальним закладом для його використання особами, що навчаються за дистанційною формою навчання.

7.5.4. До інформаційного забезпечення СДН належать інформаційні ресурси, що використовуються у процесі дистанційного навчання: окремі дистанційні курси, електронні бібліотеки, БАДК, нормативно-правова база, що стосується дистанційного навчання, інші бази та банки даних, у тому числі й ті, що є в мережі Інтернет.

7.6. До матеріально-технічного забезпечення СДН належать матеріальні об’єкти та обладнання, що забезпечують процес дистанційного навчання.

Вимоги до матеріально-технічного забезпечення СДН навчальних закладів з дистанційною формою навчання визначаються відповідними будівельними та санітарно-гігієнічними нормами.

8. Фінансові відносини в сфері дистанційного навчання

8.1. Фінансування в системі дистанційного навчання здійснюється за рахунок коштів:

• державного бюджету;
• фізичних та юридичних осіб, що вносять плату за навчання;
• виконання господарчих договорів;
• отриманих грантів;
• добровільних внесків і пожертв;
• інших надходжень, що не заборонені чинним аконодавством.

8.2. Фінансові відносини між навчальними закладами, організаціями та установами в сфері дистанційного навчання здійснюються відповідно до двосторонніх або багатосторонніх договорів.

9. Міжнародне співробітництво у сфері дистанційного навчання

9.1. Головними напрямами міжнародного співробітництва у сфері дистанційного навчання для навчальних закладів є:

• участь у проектах і програмах, що спрямовані на входження системи дистанційного навчання України у світову освітню систему з урахуванням національних інтересів і здобутків вітчизняної освіти, зокрема створення міжнародних віртуальних університетів, до складу яких входять навчальні заклади різних країн;
• участь у проектах і програмах інтегрування національних телекомунікаційних мереж, що задіяні у дистанційному навчанні, у європейські та світові науково-освітні телекомунікаційні мережі;
• проведення спільних наукових досліджень щодо розвитку технологій дистанційного навчання;
• участь у розробленні міжнародних стандартів на технології дистанційного навчання;
• надання послуг, пов’язаних із здобуттям освіти за технологіями дистанційного навчання, іноземним громадянам;
• відрядження за кордон педагогічних, науково-педагогічних працівників та інших фахівців з метою підвищення кваліфікації з дистанційного навчання відповідно до міжнародних договорів України, а також прямих договорів навчальних закладів з іноземними партнерами.

9.2. Навчальні заклади мають право здійснювати міжнародне співробітництво в сфері дистанційного навчання, укладати відповідні договори, встановлювати прямі зв’язки з навчальними закладами іноземних держав, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до чинного законодавства.

Затверджую
Міністр освіти і науки України
В.Г. Кремень
20 грудня 2000р.

КОНЦЕПЦІЯ
РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

1. Загальні положення і визначення

Світовий процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства, а також соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, вимагають суттєвих змін у багатьох сферах діяльності держави. В першу чергу це стосується реформування освіти.

Національною програмою "Освіта. Україна XXI сторіччя" передбачено забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти, входження України у трансконтинентальну систему комп'ютерної інформації.

Розвиток освітньої системи в Україні повинен призвести до:

• появи нових можливостей для оновлення змісту навчання та методів викладання дисциплін і розповсюдження знань;
• розширення доступу до всіх рівнів освіти, реалізації можливості її одержання для великої кількості молодих людей, включаючи тих, хто не може навчатись у вищих навчальних закладах за традиційними формами внаслідок браку фінансових або фізичних можливостей, професійної зайнятості, віддаленості від великих міст, престижних навчальних закладів тощо;
• реалізації системи безперервної освіти "через все життя", включаючи середню, довузівську, вищу та після диплом ну;
• індивідуалізації навчання при масовості освіти.

Для досягнення зазначених результатів необхідно швидкими темпами розвивати дистанційну освіту, запровадження якої в Україні передбачено Національною програмою інформатизації.

ВИЗНАЧЕННЯ

Дистанційна освіта - це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання.

Технології дистанційного навчання складаються з педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання.

Педагогічні технології дистанційного навчання – це технології опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами з використанням телекомунікаційного зв'язку та методології індивідуальної роботи студентів зі структурованим навчальним матеріалом, представленим у електронному вигляді.

Інформаційні технології дистанційного навчання – це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального процесу дистанційного навчання за допомогою теле¬комунікаційного зв'язку.

Незначна за часом та обсягом частина навчального процесу дистанційної освіти може здійснюватись за очною формою (складання іспитів, практичні, лабораторні роботи тощо). Кількісні та змістовні показники цієї частини залежать від напрямку підготовки (спеціальності) та етапу розвитку дистанційної освіти і визначатимуться нормативними документами Міністерства освіти і науки України.

Технології дистанційного навчання можуть використовуватись не тільки в дистанційній освіті, айв інших формах навчання: очній, заочній, екстернаті; крім того, в окремих дисциплінах або блоках дисциплін, що призначені для підвищення освітнього рівня чи кваліфікації окремих осіб та (або) груп слухачів.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Гнучкість: учні, студенти, слухачі, що одержують дистанційну освіту, в основному не відвідують регулярних занять, а навчаються у зручний для себе час та у зручному місці.

Модульність: в основу програми дистанційної освіти покладається модульний принцип; кожен окремий курс створює цілісне уявлення про окрему предметну область, що дозволяє з набору незалежних курсів-модулів сформувати навчальну програму, що відповідає індивідуальним чи груповим потребам.

Паралельність: навчання здійснюється одночасно з професійною діяльністю (або з навчанням за іншим напрямком), тобто без відриву від виробництва або іншого виду діяльності.

Велика аудиторія: одночасне звернення до багатьох джерел навчальної інформації великої кількості учнів, студентів та слухачів, спілкування за допомогою телекомунікаційного зв'язку студентів між собою та з викладачами.

Економічність: ефективне використання навчальних площ та технічних засобів, концентроване і уніфіковане представлення інформації, використання і розвиток комп'ютерного моделювання повинні призвести до зниження витрат на підготовку фахівців.

Технологічність: використання в навчальному процесі нових досягнень інформаційних технологій, які сприяють входженню людини у світовий інформаційний простір.

Соціальна рівність: рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я і соціального статусу.

Інтернаціональність: можливість одержати освіту у навчальних закладах іноземних держав, не виїжджаючи зі своєї країни та надавати освітні послуги іноземним громадянам і співвітчизникам, що проживають за кордоном.

Нова роль викладача: дистанційна освіта розширює і оновлює роль викладача, робить його наставником-консультантом, який повинен координувати пізнавальний процес, постійно удосконалювати ті курси, які він викладає, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій.

Позитивний вплив на студента (учня, слухача): підвищення творчого та інтелектуального потенціалу людини, що одержує дистанційну освіту, за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, вміння самостійно приймати відповідальні рішення.

Якість: якість дистанційної освіти не поступається якості очної форми навчання, оскільки для підготовки дидактичних засобів залучається найкращий професорсько-викладацький склад і використовуються найсучасніші навчально-методичні матеріали; передбачається введення спеціалізованого контролю якості дистанційної освіти на відповідність її освітнім стандартам.

ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ,
на основних засадах яких ґрунтуються вихідні положення Концепції:

• Конституція України;
• Закон України "Про освіту";
• Закон України "Про Національну програму інформатизації"";
• Постанова Верховної Ради України від 06.07.2000р. № 1851 -III "Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки;
• Указ Президента України від 31.07.2000 року № 928/2000 "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні";
• наказ Міністерства освіти і науки України "Про створення Українського центру дистанційної освіти" від 07.07.2000р. №293.

2. Доцільність створення системи дистанційної освіти в Україні

Стан розвитку дистанційної освіти в Україні на сьогоднішній день не відповідає вимогам інформаційного суспільства, що прагне інтегруватись у європейську і світову спільноту. По-перше, Україна відстає від розвинутих країн у застосуванні технологій дистанційного навчання при підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації фахівців різних галузей і рівнів. По-друге, має місце суттєве відставання телекомунікаційних мереж передачі даних, які відзначаються недостатньою пропускною здатністю, надійністю зв'язку та його низькою якістю. По-третє, в Україні відсутня нормативно-правова база, яка б регламентувала і забезпечувала діяльність навчальних закладів у напрямку впровадження дистанційної освіти як рівноцінної форми навчання з очною, заочною та екстернатом.

Незважаючи на зазначені проблеми, кількість студентів та слухачів, що здатні і бажають навчатись за дистанційними технологіями, вже зараз досить велика і зростає дуже швидко.

Важливим кроком у поліпшенні телекомунікаційного зв'язку при використанні його у науковому і освітньому процесах стало створення національної телекомунікаційної мережі для установ науки і освіти України з доступом до Інтернет (мережі УРАН). Ця мережа була створена в рамках Національної програми інформатизації.

З метою розробки технологій дистанційного навчання та застосування їх в освітньому процесі Міністерством освіти і науки України створено Український центр дистанційної освіти.

Певні кроки у розвитку та впровадженні дистанційних технологій у навчальний процес зроблено у багатьох навчальних закладах, організаціях та установах України, де накопичено науково-методичний, кадровий та виробничий потенціал, інформаційні ресурси та технології, існує телекомунікаційна інфраструктура. Переважна більшість навчальних закладів, організацій та установ, які використовують або намагаються використовувати технології дистанційного навчання, потребують об'єднання їх зусиль та зусиль державних інституцій щодо прискорення цього процесу; координації дій, нормативно-правової захищеності; надання дистанційній освіті статусу рівноцінної з очною, заочною, екстернатом форми навчання; зменшення інтелектуальних, матеріальних та фінансових витрат на впровадження і розвиток дистанційної освіти.

Для забезпечення зазначених потреб, а також системності, комплексності і узгодженості дій у реформуванні освітньої системи у напрямку встановлення дистанційної освіти необхідна державна підтримка - створення, впровадження і розвиток національної системи дистанційної освіти в Україні (СДО), яка стане частиною освітньої системи України та буде інтегруватись в Європейський та світовий освітній простір. При цьому СДО забезпечує функціонування дистанційної освіти як рівноцінної форми навчання з видачею державних документів, а також дистанційного навчання за окремими курсами чи блоками курсів - з видачею свідоцтв (сертифікатів) відповідних навчальних закладів системи дистанційної освіти.

Формування СДО повинно базуватися на системному підході та програмно-цільовому методі, що реалізуються шляхом виконання Програми створення системи дистанційної освіти в Україні.

3. Мета створення та основні завдання системи дистанційної освіти в Україні

Головною метою створення СДО є забезпечення загальнонаціонального доступу до освітніх ресурсів шляхом використання сучасних інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж і надання умов для реалізації громадянами своїх прав на освіту.

Соціальне значення СДО полягає у можливості позитивного впливу на вирішення таких проблем:

• підвищення рівня освіченості суспільства і якості освіти;
• реалізація потреб населення в освітніх послугах;
• підвищення соціальної і професійної мобільності населення, його підприємницької і соціальної активності;
• збереження та поновлення знань, кадрового і матеріально-технічного потенціалу, що накопичені вітчизняною системою освіти;
• формування єдиного освітнього простору в рамках усього світового співтовариства.

Основні завдання СДО:

• формування нормативно-правового, організаційного, навчально-методичного, інформаційно-телекомунікаційного, матеріально-технічного, кадрового, економічного та фінансового забезпечення, впровадження та розвитку як дистанційної освіти, так і дистанційного навчання за окремими курсами або блоками курсів;
• організація та розвиток дистанційної освіти за будь-якими напрямками підготовки фахівців: гуманітарної, економічної, юридичної, природничої, інженерної, військової, аграрної тощо;
• застосування дистанційних технологій не тільки в дистанційній освіті, айв усіх формах навчання: очній, заочній, екстернаті;
• впровадження технологій дистанційного навчання на всіх рівнях як повної освіти (середньої, професійно-технічної, довузівської, вищої та післядипломної), так і навчання за окремими курсами або блоками курсів;
• забезпечення професійної підготовки та психологічної підтримки за допомогою дистанційного навчання соціально незахищених груп населення: безробітних; осіб з фізичними вадами: осіб, що позбавлені волі; військовослужбовців строкової служби тощо;
• забезпечення професійної орієнтації та самовизначення для майбутніх фахівців;
• використання технологій дистанційного навчання для перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері підприємництва; державного та муніципального управління, митної та податкової служб, фінансово-банківської системи; викладачів середніх шкіл, професійно-технічних і вищих навчальних закладів тощо;
• створення державної електронної бібліотеки дистанційних курсів (нормативних дисциплін);
• удосконалення і розвиток телекомунікаційної інфраструктури для реалізації технологій дистанційної освіти, включаючи розвиток мережі УРАН - телекомунікаційної мережі для установ науки і освіти України з доступом до Інтернет;
• інтеграція СДО у світову систему сучасної освіти;
• прискорення експорту новітніх дистанційних технологій за кордон з метою зміцнення економічної бази і підвищення авторитету освіти України на міжнародній арені.

4. Принципи створення та функціонування СДО в Україні

При створенні системи дистанційної освіти необхідно у повному обсязі використати накопичений у вищій школі України науково-методичний потенціал, інформаційні ресурси та технології, досвід у здійсненні дистанційного навчання, існуючу спеціалізовану телекомунікаційну інфраструктуру та мережу вищих навчальних закладів України. При цьому потрібно забезпечити ефективне об'єднання зусиль Українського центру дистанційної освіти, вищих навчальних закладів та інших освітніх установ і організацій.

В Україні повинна бути створена така система дистанційної освіти, яка б реалізовувала наступні принципи:

Безперервність. Забезпечення в дистанційній освіті всіх рівнів, які прийняті в системі безперервної освіти в Україні, - початкової, загальної середньої, професійної підготовки, вищої, додаткової, післядипломної освіти.

Демократизація. Надання рівних можливостей всім закладам освіти, що увійдуть до СДО, у рішенні нормативно-правових, навчально-методичних, фінансово-економічних питань функціонування СДО.

Інтеграція. Створення віртуальної електронної бібліотеки навчальних дистанційних курсів, банків даних та баз знань із захистом відповідних авторських прав.

Глобалізація. Відкритість інформаційних ресурсів та організація навчальних процесів для всіх учасників СДО з використанням телекомунікаційних мереж, включаючи мережу УРАН.

Створення СДО не перешкоджає самостійній діяльності навчальних закладів і сприяє розвитку різноманітних форм дистанційної освіти, що забезпечують державні стандарти освіти. СДО не передбачає руйнування існуючих регіональних центрів, інших об'єднань навчальних закладів та їх структурних підрозділів, які здійснюють дистанційну освіту.

5. Організаційна структура СДО

Організаційна структура об'єднує всі складові СДО і базується на наступних компонентах:

• організаційно-управлінському;
• нормативно-правовому;
• навчально-методичному;
• інформаційно-телекомунікаційному;
• економічно-фінансовому.

Організаційна структура системи дистанційної освіти України на даному етапі включає:

• Раду з питань моніторингу розвитку дистанційної освіти при Кабінеті Міністрів України;
• Координаційну Раду Міністерства освіти і науки України з питань дистанційної освіти;
• Український центр дистанційної освіти;
• регіональні центри ДО у містах: Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ;
• базові центри ДО за напрямками фахової підготовки;
• локальні центри ДО;
• науково-методичні комісії за напрямками діяльності СДО.

Рада з питань моніторингу розвитку дистанційної освіти при Кабінеті Міністрів України (Рада при Кабінеті Міністрів)

Складається з представників міністерств, відомств і організацій, що мають можливість і повноваження забезпечити належні умови для розвитку Системи дистанційної освіти в Україні.

Забезпечує:

• координацію усіх робіт для розвитку СДО;
• створення належних умов і розробку механізму фінансування та матеріально-технічного забезпечення СДО;
• контроль за діяльністю усіх структурних складових СДО.

Координаційна Рада Міністерства освіти і науки України (Координаційна Рада)

Складається з представників Міністерства освіти і науки України та його інституцій; УЦДО; регіональних, базових і локальних центрів ДО; навчальних закладів і організацій, що мають відповідні напрацювання в сфері ДО.

Склад Координаційної Ради визначається Міністерством освіти і науки України.

Забезпечує:

• формування і контроль за організаційною структурою СДО, включаючи всі її компоненти;
• формування нормативно-правової бази СДО;
• участь у розробці механізму фінансування і створення матеріально-технічної бази СДО;
• координацію діяльності структурних складових СДО;
• координацію міжнародної діяльності СДО;
• популяризацію дистанційної освіти в Україні.

Український центр дистанційної освіти

Створений Міністерством освіти і науки України і є головною організацією СДО.

Забезпечує:

• підготовку проектів нормативно-правових документів СДО;
• координацію розробок та впровадження технології дистанційного навчання та навчальних планів;
• розробку дистанційних курсів з урахуванням міжнародних стандартів ДО;
• координацію діяльності центрів ДО щодо взаємодії з регіональними та обласними телекомунікаційними центрами мережі УРАН, що є базовою транспортною системою передачі даних СДО;
• розробку і впровадження найбільш ефективних інформаційно-навчальних програмних засобів;
• створення розподіленої інформаційної структури СДО, а також системи адміністрування і контролю знань;
• розробку програм, проведення навчання та перепідготовки кадрів для СДО;
• участь у створенні державної бібліотеки дистанційних курсів (нормативних дисциплін);
• розробку системи інформаційно-аналітичного забезпечення СДО, включаючи маркетингові дослідження та рекламну діяльність.

Регіональні центри СДО (РЦДО)

Створюються на базі тих вищих навчальних закладів, які є регіональними центрами телекомунікаційної мережі науки і освіти - УРАН.

Надають можливість користуватись телекомунікаційним зв'язком мережі УРАН базовим і локальним центрам відповідних регіонів.

Беруть участь:

• у вдосконаленні і розвитку телекомунікаційної інфраструктури для реалізації технологій дистанційної освіти;
• у підготовці проектів нормативно-правових документів СДО;
• у розробці та впровадженні технології дистанційного навчання та навчальних планів;
• у розробці та впровадженні найбільш ефективних інформаційно-навчальних програмних засобів;
• у створенні розподіленої інформаційної структури СДО;
• у підготовці кадрів СДО;
• у створенні державної бібліотеки дистанційних курсів.

Регіональні центри можуть бути одночасно і базовими центрами за напрямками фахової підготовки.

Базові центри СДО за напрямками фахової підготовки (БЦДО)

Створюються на базі вищих навчальних закладів, що мають визначні навчально-методичні та наукові напрацювання за одним або декількома напрямками фахової підготовки; мають суттєвий внесок у розробку і впровадження технологій дистанційного навчання та відповідно підготовлений кадровий склад.

Мережа БЦДО визначається Координаційною Радою за поданням Міністерства освіти і науки України.

Забезпечують:

• розробку дистанційних курсів за визначеним Координаційною Радою напрямком фахової підготовки;
• впровадження дистанційної освіти за відповідним напрямком фахової підготовки.

Беруть участь: